Шохре Байат – суддя з Ірану. Працюючи на жіночому матчі на першість світу 2020 року, зняла хустку, після чого до рідної країни вже не повернулася. Живе в Лондоні, отримала посвідку на проживання, у рейтинг-листі стала представляти Англію.
З того часу Шохре вважалася дуже системною людиною у FIDE. Кількість її призначень на турніри говорила сама за себе. Здавалося, все добре – і в неї, і у FIDE з нею.
У жовтні минулого року Байат дозволила собі відкрито підтримати протестувальників проти нелюдського режиму в Ірані. На чемпіонаті світу з шахів Фішера вийшла на роботу у футболці, де було протестне гасло: “Жінки. Життя. Свобода”.
За повідомленням німецького видання Perlen vom Bodensee, Аркадій Дворкович вимагає від нього змінити одяг. “Не слід змішувати шахи та політику”, – написав тоді голова ФІДЕ самій Байат по WhatsApp, а головному арбітру дав розпорядження: щоб суддів у такому вбранні на турнірі більше не з’явилося.
Шохре наполягала, щоб Дворкович оформив свою заборону у письмовій формі. Такого документа не було. Тоді дівчина підкорилася шаховому диктатору: змінила одяг і наступного дня вийшла судити у жовтій спідниці та синій блузці.
З того часу судити Шохре Байат нікуди не запрошують. Не було її й у Казахстані на недавніх чемпіонатах з рапіду та бліцу. Її вигнали із комісії арбітрів. Натомість запропонували місце в комісії з жіночих шахів, де секретарем працює жінка з іранської шахової федерації, лояльна до режиму. Відмовилася.
“Після свого успішного переобрання президент Дворкович знову орієнтується на російські інтереси, а Іран – один із небагатьох союзників [путінської] Росії”, – каже Байат.
“Президент ФІДЕ – пішак Кремля” – ще одна її цитата винесена в заголовок нового інтерв’ю найбільшій щоденній газеті Німеччини Süddeutsche Zeitung.
У твіттері героїня поділилася: “Деякі офіційні особи ФІДЕ, включаючи директорів і членів Ради, надіслали мені [приватно] свої вибачення і сказали “не дозволяйте Аркадію засмучувати вас”.
Дуже типово для ФІДЕ: “добрі люди”, що залишилися там, співчувають один одному через ганебні дії керівника, але бояться сказати слово вголос, бо не хочуть позбутися вигідної роботи.